Магнолія "Ashei"

Магнолія "Ashei" — листопадне дерево або чагарник до 8 м заввишки. Якщо її вирощувати у відповідних умовах, то рослина розвиває широку округлу симетричну крону. Кора дула та старих гілок — темно-сіра, пагони товсті потужні сіро-зелені. Молоді пагони — опущені зі сріблястими ворсинками, потім стають голими. Аркушеві сліди на пагоні характеризуються різко, бруньки зверху опущені маленькими сріблястими ворсинками. Вони змішані, одночасно можуть бути й вегетативними та генеративними. Листя дуже велике 70 см завдовжки, 30 шириною, зворотно-подібне широкоеліптичне з двома лопатями біля основи (вушасте), на верхівці округлі з хвилястим краєм. Зверху — глянсові, світло-зелені, сріблясто-сизи, тонко опущені з нижнього боку. Черешки листя — 7.5-10 см довжини. Велике листя характерно збираються на кінцях пагонів у "мутовки", розміщуються на пагоні по черзі. Колірне після появи листя наприкінці травня — на початку червня не одночасно. Квітки з тонким цитрусово-жасмінним ароматом, кремово-білі, 20-30 см у діаметрі, спочатку кубкоподібні, пізніше чашоподібні з 3 чашками, спочатку вони зеленуваті вузькі, потім жовтуваті відігнуті. Квітка складається із 6 пелюсток: 3 зовнішні — широкоеліптичні із широкою основою, на верхівці позаздрошево витягнуті, 3 внутрішні — вже, загострено-овальні з пурпуровими плямами та крапками біля основи. Тичинки кремово-білі, численні, гінецій — жовтуватий. Насіння — чорні блискучі овальні 1-1.5 см довжини. Родом із Центральної Америки, найбільша з великолистних, ендемічна рослина Західної Флориди, де росте на піщаних ґрунтах поблизу водойм. Названа на честь божевільного Еша, що знайшов його, і його ботаніка. У 1960 році вона ж була знайдена в таких умовах східного Техасу. Необхідно штучне розмноження для повернення вигляду в природне середовище проживання, позаяк на сьогодні зменшується середовище проживання. Магнолія Еша любить добре дренований, вологий, кислувато-нейтральний ґрунт, не терпить замокування. Добре росте на відкритому сонці або в півтіні. Квіткові бутони сприйнятливі до весняних морозів, тому рослина потрібно висаджувати в зашиваному від вітру місці. Цей вид належить до особливо цінних листопадних магнолій, не тільки тому, що він рідкісний, насамперед завдяки високій декоративності великого сизого листя, великим ароматним кольорам. Різновид заслуговує на поглиблене вивчення, розширення використання на Полісісі та в Прикарпатті.